Історія осіннього саду
Осінній ночі сльози витру,
хай не ревнує нас борвій,
лише листок пручався вітру
на гілці втомленій своїй,
здавалося, минуло літо,
лети собі у листопад,
тебе тут ні́кому зігріти,
геть замерзає вертоград,
туман йому вдягає митру,
за свічі зорі у пітьмі…
і тільки лист пручався вітру
та, що там вітрові – зимі.
07.02.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар