Щастя людське,
ну де ж ти?
Наче тебе й не
було.
Чуєш? Летять ракети,
кров’ю залите
чоло,
кров’ю земля залита,
он бачиш, парує
як
це, мабуть, кінець
світу
чи тільки небесний
знак.
Чесно скажу, не
знаю,
бо не дивлюся
туди,
дайте ключі від
раю,
хочу в Едемські
сади,
хочу світлого
неба
та рясно
сіється тьма –
вічний морок ереба,
Божого царства катма.
Може ковточок
віри
врятує, а може
й ні,
тирло страшного
звіра
якось наснилось
мені
ті божевільні
очі
де часу втрачено
лік…
Звір повторити хоче
–
лютий
тривалістю в рік.
24.02.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар