Жити – це просто
Гординю сховай за сльози,
вітер збери у жменю,
вибери вірші чи проза…
Жити – це так буденно.
Дощ наливає калюжі,
грім від люті гуркоче:
– А люди?
– Вони байдужі, –
руку дають неохоче.
Ще й плюнуть тобі у спину
ніби все так і треба
отрутою заміть слини.
Та чи була потреба?
Але не про те промовка.
Посмішка на обличчі.
У шкурах овечих во́вки.
Це ХХІ сторіччя.
27.06.22р.
Немає коментарів:
Дописати коментар