Ой, поле, поле…
За селом сьогодні здичавілі трави
не хлібами родить зранена земля.
Колос одинокий гомонить з вітрами.
Витоптав посіви чобіт москаля.
Повмирало жито геть до виднокола,
чорноземи танки перетерли в прах.
Як ти це стерпіло, вимучене поле?
Витираю сльози горя на очах.
Не журися, лане, ми їх переможем,
не здолать ніколи Святу Русь орді.
Вої йдуть до бою, бережи їх Боже,
щоб заколосились злаки золоті.
16.06.22р.
Немає коментарів:
Дописати коментар