Сага про камінь

Бабаї поховались у нори,

так морози лютневі тріщать,

чистим снігом вкриваються гори,

йде завія хребтами Карпат.

Застогнали від вітру смереки,

захитались та з місця ні-ні.

До весни наче вже недалеко.

Чи то може здається мені?

Поміж краків* старих бродить щезник*

і вишукує ягід шипшин:

ще з десяточок є, хоч померзлих…

Він у лісі самотній, – один.

До мольфара іти задалеко

та й немає уже відунів.

І струнку обійнявши смереку

попід нею навік скам’янів.

16.02.22р.

*Крак – кущ;

  Щезник – лісовик.