Спокутую життя свого гріхи,
Чи буде за них прощення? Не знаю.
Дніпра синіють води і Дунаю,
І десь гармонь розтягує міхи…
А я благаю: «Господи, прости!» –
Мою, можливо, не найкращу душу
Свої провини визнаю і мушу,
Іти із тягарем цим до мети.
Тече життя од краю і до краю.
Я кривдників сьогодні пробачаю.
А ще прошу, пробач мені і Ти.
26.02.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар