У віхолі прекрасне все.
Стою, милуюсь на морозі.
Замалювати б ув есе
Та серце не лежить до прози.
Такий лапатий снігопад.
От, як йому не порадіти?
Він душу збільшує в стократ,
Стають дорослі наче діти.
Змінився докорінно світ
За мить коротку завірюхи.
О, Боже, скільки мені літ?
Та, все одно для відчайдухи…
29.01.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар