Дванадцять місяців журби

Не тіш себе думками. У долі різні маршрути.

Пом’яни у січні убієнних кіборгів та Крути…

Небо не надто мирне. Та є Україна сьогодні.

Лютий – вшануймо Героїв небесної сотні.

Березень стеле тумани, пахне весною, димом.

Держдума Росії війну запалила над Кримом.

Квітень. Московські попи у чорні одягненні ряси

Благословляли російський спецназ на Донбасі.

Зрадила Служба безпеки інтереси Державні!

Псевдореферендум сепари провели у травні.

У червні дозріли вишні. Хлопці летіли бортом,

Збитим ракетою над Луганським аеропортом.

Хвиля «Граду» з Ростова спеку липневу накрила…

Горить, не згасає пам'ять про Зеленопілля.

Плаче серпневе небо. Дзвони дзвенять собору.

Душі вихід шукають з Іловайського коридору.

Вересень. Перший дзвоник. Діти сіли за парти.

А із-за кордону обстріл російської арти*.

Їде у жовтні країною військове залізо…

Німецьких фашистів знищили, російські – прилізли.

Чуєш, у листопаді б’ють набат барабани?

То наших дітей «Беркут» гамселить на Майдані.

У грудні заплакані очі. Ставаймо всі разом!

Влада боїться нації! І травить її газом!

26.01.20р.

*Арта – артилерія.

P.S. Це пробний вірш. Він написаний не у хронології

подій, а у їх резонансі. Буду радий отримати поради

щодо покращення цього твору.