Смута

Чи вирвуся? Не знаю. Голий, босий…

Молю до неба: «Освіти-но шлях!»

Сьогодні б’ють поклін – Івану Носу*,

Боготворять і носять на руках.

Не ладаном, а трупом тхне кадило

Не віриться в російське – «Отче наш…»

Та «субкультура» у душі збудила

Одне-єдине: по ділам воздаш…

А що нарід? Йому давай видовищ.

Чи: хліба, ковбаси або стриптиз.

Людцям не до Держави, не до мови…

Ми летимо! Але на жаль униз.

(Можливо те мені лише здається,

Іван Ніс є, а Батурин знайдеться!)

                                                17.07.19р.

*Іван Ніс – зрадник, винуватець

  Батуринської трагедії.