Нові часи. Нові Герої.
Піду обчищу картоплину.
Коняка є, немає –
Трої.
Чи сам я схожий на
людину?
Усе в мені волає
Совість:
«Прокинься,
подивись довкола!» –
Та, як погляну то
натомість
Спільнота нині
боса й гола.
Іще й війна плює
під боком.
Поділені церковні
фрески.
І відчуваю (ненароком)
Десь у душі духовні
сплески.
Тиняюся межи світами
Побитий долею,
зубастий.
Але для мене те
не драма.
Дай, Боже, сил
мені не вкрасти!
23.12.18р.
Немає коментарів:
Дописати коментар