Глухий кут

Ілюзії думок ведуть у кут.

Уже подав бокал вина Сальєрі

І дошками забиті вхідні двері,

Й ножа в руці стискає міцно Брут.

Не прокричу у натовпі: – «Агов!»

Немає сенсу бо глухі від роду.

На ковбасу вимінюють свободу

І волю не сприймають без оков.

Прийдешній день не зваблює мене.

Вчорашній – не печалить і не гріє

Лише одне на думці – Mamma mia!

Проходить все. І це, повір, мине.

                                               21.12.18р.