Новорічні роздуми

Останні, невгаваючі хвилини
Проводять рік старий у добру путь.
А чи багато треба для людини? –
Людиною лишитися, мабуть!

Збентежу нині спогадами душу.
(Шампанять кров прообрази думок).
Заграви їх ніколи не порушу.
Шукають очі спалахи зірок.

Милуюся, ніяк не надивлюся
У небі межи зір така краса.
Пора згадати матір і бабусю
І всіх, кого забрали небеса.
                                     31.12.18р.