Гроші й душі

І

Духовності шукати всує – тьма.

Життя гіркою омива сльозою.

І ні просвіту, ні надій нема

На сонце, що снує над головою.

Не пишеться, не любиться, – болить.

Раніше плутав явності зі снами,

Та розумію наступає мить:

Та сама, про яку я чув од мами.

ІІ

Кували гроші, різали папір…

На золото перетворили – мушлі.

Віки давно минули із тих пір,

Як люди не цінують більше душі.

                                             29.07.08р.

(фото з інтернету)