Зернятко

До снігу звикли, а до льоду – ні.

Не позвикають до  слизького ноги.

Тому – пишу, веду «фейсбучні блоги»,

Як тяжко. Бо не все одно мені.

Нутро ослизле всюди – душепад

Туманом небо затягло, на зорі

Лягла пітьма і буревій надворі,

Затьмарено Едему пишний сад.

Та провіщаю слово непросте:

Розтане криги сіре покривало,

Душа нап’ється мудрості чимало,

У мові – Україна проросте.

                                         16.02.18р.