До лірики те чи до прози?
Милуюся на верболози.
Бо відпочинку вже не зна,
Своє тепло несе весна.
Підірвано зими закони,
Вітрів холодні забобони…
І вирвана з морозу лап
Бурулька плаче – кап, кап, кап.
Проталина. Мов на долоньці,
Зігрівся пролісок на сонці.
І до відлиги небайдужі,
Птахи купаються в калюжі…
Та до вечірньої зорі, –
Дитячий гомін у дворі…
25.10.17р.
Немає коментарів:
Дописати коментар