Коли ув осінь охололу
вогонь дібров не знає меж,
а небо в колір корвалолу
і ним повітря пахне теж,
ховатися десь марно, всує,
орієнтир беру ковша*
і відчуваю, як римує
красу цю неземну душа.
08.09.21р.
*Ковша – ківш – одна з назв сузір’я возів (ведмедиці).
Немає коментарів:
Дописати коментар