Косовиця

Ранок не випитих думок.

В роси́ ступаю прохолоду.

Туман дрімає край городу

Та вчасно вийшов. Саме строк.

По зелені дзвенить коса.

І стеляться трави́ покоси

І соловей дзвінкоголосо

Виспівує… Яка краса!

І тиша ця на тищу літ

Лікує душу мою грішну,

День розгорається неспішно…

Ну здрастуй, сонечко, привіт!

                                             07.05.19р.