Повоєнне поле

Не зійшли хліба, лише – полин.
Поле нашпиговане фугасом.
Маки  кров'ю тліють межи мін,
Шепотять: "Війну лікують часом".

Може й так. Та скоро поросте
Пам'ять павутиною і днями...
Дуже швидко ми забули те,
Як пожога шириться полями.

На землі де схилиться солдат -
Червоніють маки мирокровні.
Не могил немає, ані дат
Їх дощі оплакують безмовні.

Та довіку вітер шепотить,
Мирне до пори і часу небо...
Завмирає серце. Прийшла мить, -
Йти у бій солдату знову треба.
                                             27.02.18р.