Кирило-попівський цинізм

Овечі шкури нині у вовків.

А ярки – голі. З’їдені ягнята.

Душа не хоче – тіло прагне свята.

І трупаками тягне від попів.

Не чванюся, не плачу, не прошу.

До церкви зась – московська тхне задуха:

Ні просвітління, ні Святого Духа,

Бо батюшки до рук взяли пращу.

Пожбурить камінця – лови буття.

Тобі ні співчування, ні покори.

Плювати їм на людяність і горе.

Убите не впокоїли дитя.

                                       09.01.18р.

(сумнозвісним подіям у Запоріжжі,

де піп московського патріархату відмовився
відспівати убієнну дворічну дитину).