Чайка
(нашим полоненим дівчатам)
Чайка надриває крила,
п’є Дніпрові хвилі…
Де Тарасова могила
на високім схилі.
Полетіти б їй у вирій…
Та даремно, всує.
Бачиш, в Україні милій
люта пря вирує.
Закохатися б у скелі,
у далекі пляжі…
Але думи невеселі
й серце туга в’яже.
Не печалься, птахо люба,
бо тобі негоже.
Буде й ворогові згуба –
в землю він поляже!
20.09.22р.
Немає коментарів:
Дописати коментар