Серпневе
Жарінь за вікнами нестерпна
ген вигорає день палкий.
Розпечений край літа – серпень –
під вересень згориш таки.
Хіба ти хочеш? Мусиш! Доля.
Заплаче небо уночі,
потягнуться тумани з поля
і хоч ридай собі, кричи.
Але нічого не змінити.
Протоптаний ув осінь плай.
Птахи лишають свої скити…
Тому гори тепер, палай.
10.08.22р.
Немає коментарів:
Дописати коментар