Павутиння кохання

Любов дешевого помелу

Дарує – «роги», а не крила.

А, як здавалося любила.

У вічі напустивши пилу.

Горіла ватра до світанку.

Кохання, присмак лісу, диму…

Перепліталися незримо.

Заповнивши ущерть альтанку.

Волосся – вичорнені смоли.

Життя розгублене у літі,

Душі, ой, високо б летіти…

Аби не самка богомола.

                                   13.08.18р.