Вже скоро

Вже скоро

Війна не розуму, а дронів,

такі реалії буття.

Міста великі – полігони,

а ти у них мішенню став.

Замість примножити красиве,

множим життя людське на нуль.

Якщо хтось вижив це вже диво

під градом мін, ракет чи куль.

Які ж ми в біса Божі діти,

якщо оголені ножі?

Я це не в силі зрозуміти.

І це далеко ще не ШІ*.

20.04.24р.

*ШІ – штучний інтелект.

Варяг

Варяг

      (пам’яті Піскового Руслана (Варяг))        

Пам'ять тобі, друже Варяже,

із Богом покойся, братику.

Слово лихе хіба хто скаже?

Один я пройду Хрещатиком.

Тільки спогад колючим дротом,

де ми до війни приковані.

Повзе крізь дим їдкий піхота,

через міста йде зруйновані.

Своє життя приніс в офіру

під час надкривавого бою.

Ти все зробив заради миру.

Слава навіки Герою!

19.04.24р.

Песиголовець*

Песиголовець*

Циклопу треба жертва, voila,

і він знайшов її в центрі Европи,

нема потвори гірше москаля,

не люди, а трикляті азіопи.

У світі всі стурбовано мовчать.

Не можна, кажуть, монстра турбувати.

Коли вода затопить Арарат,

то хай потопить й полчища сохатих.

Земля не втратить, абсолютно ні,

якщо у пеклі зникне цей звіринець,

наскільки буде краще без русні,

сьогодні знає кожен українець

18.04.24р.

*Песиголовець – циклоп.

Перший дощ

 

Перший дощ

 

Ніби в камертон у підвіконня

барабанить до світанку дощ,

від цієї музики безсоння…

І у тебе кажеш? Так отож.

Звикли ми до сніжної завії

та раптово десь пішла зима

і тепер дощитиме стихія

нотами грайливо усіма.

Ну і що, що сон тіка за обрій,

з чаєм я стою біля вікна

і ловлю у ритміці мелодій,

як співає лагідно весна.

17.04.24р.

Поетичні війни

Поетичні війни

(із розділу банальна гундарівщина)

На Парнасі відучора гуд

«геній» роздає свої вказівки

це, друзяки, небезпечний труд

і стило в руках його – гвинтівка.

Зизооко цілиться під зріз,

вибирає жертву пожирніше…

затуляйте свої вуха, плиз,

дочекайтесь, хай настане тиша.

Гмикає розгублено Пегас,

на піїті вся його увага:

«Дурню, я ж казав тобі не раз,

переводиш у пусту бомагу».

16.04.24р.

Жінка

Жінка

 

Ціловані росою босі ноги

шукають поміж вишень солов’я,

не слухалася мамки застороги…

але ж для юні вертиться земля.

Візьми нове життя у своє лоно,

хіба важливо проти хто чи ні?

І небеса не ставлять заборони

супроти волі жінки на землі.

14.04.24р.

Павутинка надії

Павутинка надії

Тче павучок небесне макраме

у лабіринтах бабиного літа,

любов’ю сонця осінь ще зігріта,

хоч скоро вітер з півночі задме

і полетять холодні пелюстки,

так відцвітають вишні вертограду,

Гомер допише вічну Іліаду,

яка до нас долине крізь віки

залистопадить все довкола чи

забагровіє неба зоряниця,

мені ж не спиться, а мені не спиться…

ти вір у диво й павутину тчи.

13.04.24р.

 

Поетичні рейтинги

Поетичні рейтинги

Збоченців на сайті ого-го,

лисі, мов коліно і не дуже,

міряються міччю, хто кого,

сядь, послухай про такого, друже.

Рачкував за рейтинг Самохвал,

весь цнотливий (наче Клара Цеткін),

але має мовний арсенал –

перший клас російської абетки.

Вилізе із буди, дзявкотить,

слово кинеш, пісяє під себе.

Я не можу уловити нить,

він людець підступний чи амеба?

Отакі сьогодні пироги.

Хай йому напудить кіт у капці.

Прямо зараз дав би залюбки

«Шнобелівську» премію писаці.

12.04.24р.

Зайди

Зайди

(із розділу банальна гундарівщина)

Вчать мене жити зайди.

Веселик у полі гине.

Тільки, потвори, знайте

в серці моїм солов’їна.

Нею співала мати

пісню мені колискову.

Вміє, на жаль, вбивати

не гірше за кулю слово.

Ви це взяли за зброю,

мітите підло у спину.

Мову прикрию собою,

вона не загине.

10.04.24р.

Весна у полі

Весна у полі

Невістульки вибілили поле,

наче сніг,

первородний, чистий, як ніколи

на весні,

коли серце більше не чекає

холодів,

налилося зелені розмаєм

все довкіл,

у недавно ще високім небі,

голубім,

на весь всесвіт заявив про себе

перший грім.

09.04.24р.