Осичка

Осичка

Уклонюся край села осичці,

що стрічає вірно кожен рік,

причеплю вагона електричці,

хай мені відкриє

сто доріг,

                сто шляхів… 

згублюсь у цьому світі,

буду йти де стоптана полинь,

сумувати буду

                        і радіти,

і глядіти у високу синь…

там, де осінь розправляє крила,

обриває листячко руде

ти мене, на жаль, недолюбила,

а тепер щорік трепета* жде.

06.10.24р.

*Трепе́та – осика.