Пописунам
(диптих)
І
Іди, Пегасе, серце не тривож!
Бездушному поезія не дасться.
Любов і кров не рима? Так отож.
А кров й любов вже рима, от же трясця.
Пописують душею писуни –
поетика, на жаль, їм не вказівка,
Морфей таким приносить рими в сни
І Ліра любить їх, зрадлива дівка.
Сидять собі до ночі за столом
і виливають на папір полову…
А ми «бездушні» мові б’єм чолом,
звіряючи до грама кожне слово.
17.03.23р.
ІІ
Поетове чистилище
Потрусив спільноту наче грушу
і тепер збираю залюбки
те, що пишуть писунові душі
і поетів золоті думки
тут, Пегасе, ти не допоможеш,
краще принеси мені саке,
ці спаплюжать і закони Божі,
їх таланти можуть й не таке,
ну-бо наливай по самі вінця,
нехай ллється навіть через край…
Крапку ставлю на своїй сторінці.
А тепер у пекло чи, у рай?
18.03.23р.