Отак і живемо –
ні те ні се,
Казав мій дід: «Ні
ковбаса ні м'ясо».
З народу влада
кров останню ссе,
Пускаючи туманом
в очі ясу.
Егей! Мій друже!
– горе не біда!
В які віки наша земля
не плаче?
Але тоді стоїть і
смерть бліда –
Коли береш косу
до рук – батраче.
Були часи
московської орди –
Каган убивців
надсилав загони…
А нині, брате,
час для боротьби!
І не питай, по кому дзвонять дзвони.
І не питай, по кому дзвонять дзвони.
25.05.18р.