Гефест і пані
(політична сатира)
І
Коли Гефест, це той, що син
Олімпу,
Спочити біля кузні раз
присів,
До нього підійшла натомість
жінка,
По вигляду з якихсь чужих
країв.
На лабутенах, бублик німбом
світить,
На плечі натягла «Луї
Віттон»,
(місцеві в таку розкіш не
одіти)
Спитала не ховаючи свій тон:
Чому розсівся ледарю й
невдаха?
У моїй кузні місця таким –
геть!
Ти тут сидиш тепер на правах
птаха,
І очі сяють немов вірна
смерть.
Гефест підскочив з наглості
такої!
Чи мо на місці її спепелить?
Але ж не гоже Греції герою
З жінками спори про таке
водить.
(Гефест):
– Ти хто така? Яке ти маєш
право
На мою кузню ? Що за
новина???
А «баба» посміхається лукаво,
Немов вселився в неї сатана.
(Вона):
– Мовчи! Кажу тобі, все по
закону!
Брехати брехні я тобі не
буду!
І сує йому ніби аксіому –
Це виписка з Печерського
райсуду!
Ось витяг із єдиного реєстру,
Довіреність нотаріуса й ще,
Гефест не бачив оттакого
жесту,
Що відрубає руку по плече!
(Гефест):
– Стривай, стривай, якого кажеш суду?
Це взагалі то є – святий
Олімп!
У кузні працювати й далі
буду!
Хай Зевс нашле, на тебе
жінко, грім!
(Вона):
– Що ти верзеш неграмотний
холопе?
Ось довідка, що ти давно
банкрут!
За Зевсом, не ховайся більше
хлопче!
А Зевс блатний чи що, я не
пайму? (русизм потрібен!)
(Гефеест)
– Який банкрут? Я золота віз маю,
Для Гери тепер трон її кую!
(алмази із кишені він виймає)
А вона зирить й каже:,
ну-і-ну!
(Вона):
– Дебіл чи що? кажу тобі, моє
це!
Ось довідка, дивись,
Печерський суд!
Ось витяг із єдиного реєстру!
А це папір, про те, що ти
банкрут!...
ІІ
Я не берусь судити дані речі,
Тим більше, що ухвалу виніс
суд!
Доречні, ці слова, чи
недоречні?
Я лиш вказав, на ницість та
на бруд!
І не важливо, Бог ти, чи
людина,
Якщо в суді за гроші скажуть
так,
Ти будь хоч Бог, хоч чорт, а
хоч людина,
Все рівно залишаєшся – дурак!
24.12.16р.
(малюнки взято з інтернету)