Загиблим від ракетних обстрілів
Недоспівана пісня.
У лебедя зламані крила.
Не злетіти йому
в піднебесся, де мрії живуть.
І хотів би увись
та здобути безсмертя несила
надломила росія
пташині ракетою путь.
Не дивись на
зірки, вони плачуть устами поета
і туманами дим
устеляє небесну ясу…
Та вирішує долю
тепер один вибух ракети
і спиває земля кров
дітей, мов холодну росу.
П’є земля кров
людську та не може у волю напитись.
Спопеляє міста цей
диявольський з неба вогонь.
Ой, як рясно ми
сіємо смерть, а хотілося б жито.
Це реальність
життя, але нам ще здається, що сон.
Добіжить до
кінця час правління кривавого звіра.
Його вб’є без
вагань власноруч ним же зрощена лють
І воскресне Вкраїна
і люди, і мова, і віра
й п’ятикутні боввани
кремля у руїни впадуть.
30.12.22р.