Відлуння горобиної ночі
Ще стоїть відлуння ночі горобиної
і відьмацька кліка крізь село іде,
вітер трусить з листя чари під калиною,
мокре, наче курка, котеня руде.
Геть переплелися сьогодення й містика,
сяду біля печі, вийде домовик,
теми нескінченні: стоїцизм, софістика…
дядько надто строгий, я до нього звик.
Як багато дива у цю ніч трапляється,
всюди повітрулі, мавки у саду,
поки попід ранок мойра спить лукавиця
у ночі горобиній я себе знайду.
01.10.24р.
Немає коментарів:
Дописати коментар