Баба Одарка
У баби Одарки хата старенька
там сирістю вічною тхне із сіней,
сіра, полатана геть камізелька,
полущилась фарба з дубових дверей.
Скільки лишилось? Лиш Богу відомо.
Не кландає зайве, хай буде, що є.
Іноді трохи відходить від дому,
далеко болячка іти не дає.
На зиму цибульки вже насушила.
Кандьору наварить, бо м’яса нема.
Льоху тримати бабусі несила.
А скоро задме, зануртує зима.
Дров оберемок на люті морози
і трохи посохлої сливи гілок.
Вітер щодуху в димар заголосить:
«Я снігу приніс величезний мішок»!
Висипле все попід вікна і браму
і ходе, тиняється ніч, як мара,
дивиться в шибку холодну ночами,
свій вік доживає самотньо стара.
18.10.24р.
Немає коментарів:
Дописати коментар