Цінності

Цінності

Ластівко мила, ось тобі стріха, живи.

Вітер збирає перші, малинові роси.

Голосом Бога скоро задзвонять церкви

і ти заспіваєш у вимірі їх суголосся.

Ллється за край хлібодайна красуня весна,

мати-земля гречкосієві руки цілує,

спушує поле за добрим конем борона

і відкликається кожному рухові збруя.

Будуть хліби, значить буде довіку життя.

Так облаштована від первоздання природа.

Де найцінніше в людини – любов і жита,

буде і ласка Всевишнього то́му народу.

20.07.26р.

Ніч закоханих

Ніч закоханих

Перегорни сторінку зорепаду,

нехай летить. Нехай від нас летить…

цвіркун виводить тиху серенаду

до поцілунку за коротку мить.

У теплу ніч, аж затремтіли плечі,

Чумацький Шлях штовхав удаль вози

і вітер мовив голосом предтечі:

«Лишилось пів години до роси».

Як швидко ніч спливла кудись у вічність,

сіріла хутко непроглядна мла,

але була іще одна магічність,

в якій злилися губи та тіла.

19.07.26р.

Старий ловелас

Старий ловелас

(трохи дурні)

 

Пішли усі старання нанівець.

Та до життя такого наче й звик.

Усох у ловеласа корінець,

з живих лишились очі…

                                          і язик.

17.07.26р.

 

Мракобісся

Мракобісся

У морок радянської ночі

штовхає насильно москва.

Та я їй пручаюсь, не хочу

назад до імперії зла,

до «світлих» ідей комунізму,

до скрути, талонів на хліб,

де перші посіви рашизму

зійшли попід горни і дріб…

Там тхнуло дитинство запріле

в постійно дірявім трико

і ми від вождів ціпеніли –

плебеї ж парткому ніхто.

А десь на задвірках планети,

де навіть лякається страх,

там стережуть кулемети

розхристаний вічно ГУЛАГ.

16.07.26р.