Далеке озеро

Далеке озеро

Купалися в озері зорі і ти,

купалася в озері без одежі…

Де б мені озеро те в лісі знайти,

де височіють смерекові вежі

і повня у небі немов смолоскип

висвічує шлях для тебе зворотній,

там очерет попід ранок захрип…

Чи буде ще ніч така, як сьогодні?

Не знаю.

23.09.26р.

За дверима

За дверима

 

За дверима захований світ.

За дверима невивчений вимір.

І життя причаїлось, мов кіт,

за тобою лишається вибір –

двері будуть на вихід чи вхід.

21.09.26р.

За краєм осені

За краєм осені

Край осені, край світла, край туманів,

усе, що так далеко: край, край, край…

летять планети обрієм незнаним

і сонця дозріває коровай,

але я не шукаю судочинства,

де бабиного літа промінець

недовгих днів, коротших за дитинство

і небо сипле зорі нанівець…

Впади у світ. Побудь у цьому світі.

Здіймись на власні крила і… 

                                                 лети!

Бо ти життю не можеш не радіти,

таким, як ти відкриються світи.

18.09.26р.

 

Прометеєвий вогонь

Прометеєвий вогонь

Ні царства небесного, ні раю земного,

ні світлого неба для власних дітей,

уже не чекає на людство нічого,

останній на скелі помер Прометей.

Проплакало небо три дні і три ночі,

а після забуло навіки його

і згадують люди тепер неохоче

ні жах із тартару, ні Бога свого.

Та жевріє денде жаринка надії,

що світ схаменеться від прірви за мить,

і доки вогонь прометеєвий тліє,

людині цей світ і пече, і болить.

09.09.26р.

І настане мир

І настане мир

Коли останній московит

перегниє у полі чистім,

калина розцвіте намистом

і небо розіллє блакить

над збіжжям золотої ниви,

де кожен колосок щасливий

і чорнозему не болить

від ляскотіння вражих траків,

які вбивають ніжні злаки…

Останній здохне московит

і мир настане.

06.09.26р.