Горіховий вірш
Ще тільки подих. Осені для втіхи
прокинулися перші димарі.
І падають розлущені горіхи
у темну невідомість на зорі.
Бурштинові ховають трави ядра,
хоча б якісь від них знайти сліди,
підходить апогей горіхопада,
відлунням дзвін летить через світи.
Ніколи осінь не виходить з моди
і я пізнав її у всій красі.
Іще миттєвість, ще маленький подих…
Горіх останні у моїй руці.
24.10.24р.
Немає коментарів:
Дописати коментар