Йди, послухай

Йди, послухай

Сповідь на задвірки упаде,

йди, послухай те, що наболіло.

Янголя зробилося бліде,

поплелося слухати несміло.

Так, маля, Земля – це не Едем,

степ шматують люті градопади,

випалено душу геть вогнем…

Далі жити як? Хоч дай пораду.

Ми удвох зітхаєм і мовчим,

кліпаєм вологими очима…

Чуєш, лине поховання чин?

Знову смерть забрала побратима.

11.10.24р.