Здається: підкорися долі
Й омріяний настане мир.
Не рватимуться міни в полі,
А трон очолить з мокші чмир.
Бо перемир’я дуже просто.
(Учив нас недолугий тать)
Наполеонівського зросту:
«Потрібно тільки не стрелять!»
Ми – не стріляли. По нам били
Гармати ворога щодня.
Твій дім, браток, тепер могила.
Мене, мо́, й стріне ще рідня.
У нас двохсоті йдуть зі сходу.
А, хто корону приміря,
Йде без народу до народу
І п’єдесталу Кобзаря.
Він побратимів не згадає,
А скаже просто: «Не везе…»
У мене пам’ять ще жива є –
Убив усіх наказ від Зе…
11.03.20р
Немає коментарів:
Дописати коментар