* * *

Жінку потрібно пізнати, як витоки світу.

Вона джерело, що натхнення дарує й життя.

І у єдиній любові серця оповиті

Разом ідуть через бурі життєві й літа.

Щоб не було ти ніколи не зраджуй коханню.

Хай вітром розвіється стума ілюзії в прах.

Чиста любов викликає у серці бажання

Тебе пронести над урвищем тьми на руках.

Все перемелеться, ляже рядками у вірші.

Тихенько світанок до нас загляда у вікно.

Вип’ю до денця нектар, наливай мені більше…

Так, як тебе я кохаю не кохає ніхто.

17.03.20р.