* * *

За пазуху сховаю камінь.

Таке воно життя-буття

Озлоблена душа пуста.

Скувала серце німота…

Давно все вирішено. Амен!

Думок не маю та ідей.

Згубив орієнтир мети

Доріг багато, куди йти?

Чи вдасться ще звести мости

У світі помежи людей?

Ой, людоньки, не срамота?

За гривню спродана душа

І що тепер? Тихенько. Ша!

Допоки точиться олжа

Вгрузаємо ми в болота.

01.03.20р.