День весни

Нашкрябаю сьогодні оду,

Про «День весни» і про любов,

Про ніжність, і жіночу вроду,

Про те, що пульс підніме знов…

Думки́ згущаю над папером,

Мов камінь скло шкребе перо,

Погано бути кавалером,

А жінкою то ж – ого-го!

Тобі до ніг і світ, і квіти,

І звісно з бруліком* кільце…

А потім заголосять діти.

Оце фінал! Ні те, ні се.

Не вистачає романтизму,

Пройшла епоха ренесанс

Та стержень не втрача харизми,

Ні! Не настане декаданс!

Піду, зварю коханій кави,

Нехай поніжить подушки́.

Все ж «День весни» такий цікавий,

Бо, ще тре прати пелюшки!

07.03.20р.

*Брулік – брильянт.