Чарівна молитва дитинства
(із розділу Карашинські жита)
Пам'ять упаде туманом,
де дитинство відцвіло,
небо, синім океаном,
льону поле і село…
гуси стережуть стежину,
ґелґотять на всі світи,
хоч до рук беру лозину,
але боязко іти,
а ще треба повз телятко,
що прив’язане на шнур…
хмара ніби янголятко,
губи шепчуть: чур-чур-чур…
із тим – «чур» – і до сьогодні
крізь негоди всі бреду,
нелегкі шляхи Господні,
але з Чуром ми в ладу.
06.05.26р.
Немає коментарів:
Дописати коментар