Під крилом спокуси
Любить – не любить…
було ворожіння у нас.
Як же тоді
всі слова нам давались несміло.
І вигорав,
ніби порох, відведений час...
одяг злітав
пелюстками ромашки із тіла.
Губи твої
шепотіли невпевнено: «Ні…» –
тільки те – Ні –
ми об камінь спокуси розбили…
і догоріли
удвох у кохання вогні,
де разом із нами
янгол спалив свої крила.
17.05.26р.
Немає коментарів:
Дописати коментар