Пря

Пря

А небожителі дивились:

доб’ють хохляндію чи ні?

Країна тоне у вогні,

повсюди множаться могили

та на смертей безликім тлі

п’яніють сучі москалі,

безкарності відчувши силу.

На небі дивляться та й годі.

Чекати помочі дарма.

Її не буде. І нема.

Ні післязавтра, ні сьогодні.

Тільки вітрів сурмить сурма

і смерті важчає сума́,

бо гинуть козаки на сході.

Неначе доля вже не мила,

ідіть до біса, москалі,

розчинитесь ви у золі,

у ЗСУ зростають крила…

А ми дорослі та малі

Святій поклонимось Землі,

бо в ній коріння наше й сила.

26.05.26р.