Сливопад

Сливопад

На світанку дощ іде зі слив,

що від сливопаду стали млосні.

Чи за це тебе я полюбив,

як летіли ми у високості?

Де твоя немеркнуча краса

зорепади бачити навчила,

подивись у темні небеса,

бачиш, Лебідь розправляє крила.

Дай тебе напитись до зорі,

поки світло з неба ще не ллється,

світочем нам будуть ліхтарі

та любов, що оселилась в серці.

31.10.26р.

За крок до зими

За крок до зими

Ні я, ні ти, ні дощ на перехресті

зарадити вже рокові не міг.

Де в передгрудень, на зими пришестя,

упав на землю несміливий сніг.

Скували віти ліхтарі у грати,

заледеніли фари ув авто

і вітер щось нам силився сказати…

От тільки що? Не зрозумів ніхто.

Нехай тепер це буде таємниця,

такі собі передзимові сни…

Трамвай останній їде до столиці,

ми ж їхати хотіли до весни.

28.10.26р.

Спокуса

Спокуса

Жінко, ти – янгол.

Де твої крила?

Чиститься манго…

Ти їх згубила?

І ананаси пливуть у вині…

Ти прилетіла сюди на мітлі?

Гріхопадіння, мов скрегіт асфальту.

Брати квиток на Мальорку чи Мальту?

Але не спіши, дай згоріть у вогні…

Можливо колись ще насниться мені –

спокуса.

24.10.26р.

Слимачок

Слимачок

Слимаком на світі жити легше.

І своїм догодиш, і чужим.

Папа Карло Буратіно теше,

Трамп цілує путінський режим. 

А тобі не соромно ні трошки,

хтось промовить тихо: «Voilà(вуаля)»,

затанцюють «бариню» матрьошки

не за гривню, правда, за рубля.

Ти навалу переждеш у льосі,

і російську вивчиш, і иврит…

бо слимак лишається і досі

слизько-соціальний паразит.

19.10.26р.

 

Напитися осені

Напитися осені

Осінь. Небо сіє зорі ясні,

низенько тумани стеляться річкою…

Під ноги впала у своїй красі

каштанопадом, вітрограєм, мжичкою…

Кленовий лист від холоду зомлів,

безмежне поле під озиму зоране,

на перепутті сонця і вітрів

веде розмову ґалченя із вороном.

Принишкнув ліс, про щось собі мовчить,

павук тенета тче у колір просині,

де озеро вплітається в блакить

напитися дай до нестями осені.

17.10.26р.

На зелені свята

На зелені свята

По небосхилу, в горизонту яму,

котиться сонце, мов гарбуз городом,

а вечір відкриває зорям браму,

виходить місяць молодий зі сходу,

шукає наречену в очереті,

там, де русалки ніжаться під вечір,

як півень заспіває пісню втретє

та сон на вії упаде малечі,

шукати мавки підуть собі жертву 

і тут заблудлим душам не до жартів…

ще сонця тінь у прах не перетерта,

а Коляда уже стоїть на варті.

01.10.26р.