Напитися осені
Осінь. Небо сіє зорі ясні,
низенько тумани стеляться річкою…
Під ноги впала у своїй красі
каштанопадом, вітрограєм, мжичкою…
Кленовий лист від холоду зомлів,
безмежне поле під озиму зоране,
на перепутті сонця і вітрів
веде розмову ґалченя із вороном.
Принишкнув ліс, про щось собі мовчить,
павук тенета тче у колір просині,
де озеро вплітається в блакить
напитися дай до нестями осені.
17.10.26р.
Немає коментарів:
Дописати коментар