Часоплин

Часоплин

Я знаходжу слова, але ритму і рими нема.

Вітер струшує попіл мені на чорняве волосся.

І чим старше стаю, тим відчутніше люта зима

та розріджує кров усе менше пташок суголосся.

Полетіти б у вирій. Але я припав до землі.

Прикипів до хрестів, під якими лежать мої предки.

Залишаюся тут. Кінь не піде один по ріллі.

І коріння моє не могло появитись нізвідки.

Перемелює час безпощадно усе і усіх,

не устигнеш зійти у цей світ, час вертатись на небо.

І про Бога, упевнений, думати зовсім не гріх,

у Творцеві Всевишнім людині завжди є потреба.

06.11.24р.