Мисливець на бабине літо

Скажи мені чи брешеш ти, вороно,

про вересневих пустощів печаль?

Налиті сонцем винограду грона

і небо стало, мов холодна сталь –

високе і до радощів байду́же,

таке приходить у примарних снах.

Дні доживають перезрілі ружі,

горіхи скам’яніли на гілках,

але павук уперто тче тенета

не  дивлячись на дощ чи зорежать,

він мріє поки крутиться планета,

у павоть літо бабине впіймать.

27.11.24р.