А ти така…
Ти така, як легіт на світанку
там де море стишує зорю.
Пам’ятаєш нашу обіцянку?
Я її і досі бережу.
Збудеться усе, що не збулося
кожна мрія суща на землі.
Заплітаю ружу у волосся,
що так полюбилося мені.
А коли заніжиться заграва,
повня поцілує небосхил,
буде простирадлом нам отава
і замовкне говіркий ковил.
29.09.24р.
Немає коментарів:
Дописати коментар