* * *

* * *

Посіє осінь мжичку. Хай росте.

Такі часи: нікому не догодиш.

Вкриває землю листя золоте

і сонячної меншає погоди.

Примружу очі, обпекла краса,

всі літні барви в першім падолисті,

високі до нестями небеса,

рясніші стали зранку роси чисті.

Дарує сад останні врожаї,

об землю б’ються яблука налиті…

Складе невдовзі хвища рубаї

й мороз напише повість на санскриті.

27.09.24р.