Потім яке вже ніколи не настане
Мовчить журавель над криницею,
вітер гуляє селом,
діти хворіють столицею,
з дому злітають гуртом.
Зрідка прилинуть до матері,
трохи вдихнути тепла,
місто впіймало їх ятером,
мойра окутала зла
А дні опадають, мов листя.
Зойк одинокий сича.
Усі позлітались в обійстя.
Над ненькою плаче свіча.
04.06.24р.
Немає коментарів:
Дописати коментар