(пам’яті Момота
Володимира
(екіпаж відвів
підбитий
російськими
окупантами
літак АН – 30 від
падіння
на місто
Слов’янськ))
У мрій польоту
виростають крила.
Коли побачиш
неземну красу
То розумієш
неймовірна сила
Тебе поверне у
небес ясу.
І вже
ніщо не зможе зупинити.
Упевнено крокуєш до
мети
У небі зорі, як у
полі квіти
Не зупиняйся, соколе,
лети.
А доля щоб ніколи
не зломила
Коханій завжди обіцяй
одне:
«Я повернуся, не
хвилюйся, мила,
Біда хай стороною
омине.»
Та куций постріл
обірвав надію.
Вогонь дібрався
двигуна аорт
Остання екіпажу
була мрія:
«Нам за
Слов’янськ би дотягнути борт…»
20.06.19р.
Немає коментарів:
Дописати коментар