Доля

(пам’яті Дубяги Станіслава

(команда борту Іл-76 збитого над

Аеропортом Луганська))

І

«Я радію тобою дитино.»

За вікном йде рясний снігопад.

Ще ім’я не підібране сину

В білих стінах родильних палат.

Сном блаженним посни, породілле,

З козаком тебе, мати свята!

Нехай Бог його щастям наділе

І по долі не стелить сльота…

Будуть радощі, сльози, тривоги

Недалеко уже першоцвіт.

Син пішов за батьківські пороги

На підйомі своїх юних літ…

Наливалися соками вишні,

Зеленіли довкола сади

Розкажи мені, Боже Всевишній!

Чом велів сину Ти відцвісти?

ІІ

Ця вирва долі зрощує Героїв.

Не кожному здолати цей політ.

Одні вкладуть у руки інших зброю.

Поллється кров. Лишаючи сиріт.

За кіптявою не побачиш сонця.

Тьмяніє степ. Летовище мовчить.

Сталева птаха схоронила хлопців…

Війна зжирає душі в одну мить.

                                               18.06.19р.